Пекучий біль і гіркий смуток війни знову чорним крилом торкнувся нашої громади, — повідомляють в Улашанівській громаді
7 березня на Донеччині загинув наш земляк солдат, водій 2 кулеметного відділення окремого кулеметного взводу 1 стрілецького батальйону військової частини А1302 – Ткачук Павло. Йому навіки 26…
Життя Захисника обірвалося внаслідок мінометного обстрілу.
Павло Ткачук народився 12 липня в с. Миньківці, тут він проживав та навчався. Після закінчення школи у 2013 році здобував професію зварювальника в Нетішинському професійно-технічному училищі.
Павло разом з дружиною Наталією та донькою Лізою проживав на Київщині. З повномасштабним вторгненням російської федерації, коли російський окупант прийшов у його домівку, наш земляк не зміг стояти осторонь і прийняв беззаперечне рішення – йти добровольцем на війну… Восени минулого року Павла було мобілізовано та відправлено на військове навчання у Великій Британії. З того часу Павло мужньо і стійко ніс військову службу у лавах ЗСУ.
Поховали нашого Героя у місті Гостомель.
Калашніков Максим народився 16 жовтня 1997 року в місті Кам’янець-Подільський. З 2017 року проходив службу за контрактом в лавах військової частини А3479 Збройних Сил України. За час служби приймав участь в АТО та ООС. Під час повномаштабного вторгнення російської нечесті без зволікань став на захист Батьківщини.
Максим був мужнім воїном вірним побратимом готовим завжди прийти на допомогу, але в запеклому бою з рашистськими загарбниками 13 березня між населеними пунктами Орєхово-Василівка та Міньківка Бахмутського району Донецької області Максим отримав важке поранення яке, на превеликий жаль, виявилось несумісне з життям …
Віктор народився у с. Городище, тут навчався у місцевій школі. Був відповідальним, активним у житті школи та класу юнаком. Після школи навчався в авіаційному коледжі у м. Слов’янську. Не знав тоді Віктор, що доля закине його знову на Схід країни, але вже, як добровольця, який мужньо стане на захист кордонів рідної землі.
З 2014 року пішов добровольцем в АТО, захищав кордони Луганської і Донецької областей, захищав Донецький аеропорт.
Хоробрий, відважний, цілеспрямований, понад усе любив рідний край, він не міг стояти осторонь, коли російський агресор віроломно вторгся на територію нашої країни. Уже з 25 лютого 2022 року Віктор Юрійович – доброволець, старший солдат 88 батальйону ТРО — мужньо захищав територію Сумщини, Охтирку, Бахмут, Слов’янськ, Лиман.
Життя Віктора Юрійовича обірвалося у Лимані на Донеччині. У Віктора залишилися батьки, дружина з сином.
Народився Анатолій 25 жовтня 1979 року в селі Зайчики. Навчався в Зайчиківській, а згодом в Тарнорудській школі. Після чого закінчив у Дзеленецьке профтехучилище за спеціальністю «тракторист». Працював у СВК «Прогрес» села Зайчики, а також в «Аграрній Компанії -2004». Був призваний на військову службу в січні 2023 року.
В Анатолія залишилась мати, брат та сестра.
У боях в районі населеного пункту Білогорівка Донецької області загинув мешканець Летичівської громади, житель с. Козачки, солдат Стародумов Максим.
Зростав у багатодітній сім’ї, змалечку зазнав випробувань долі. В грудні 2022 року підписав контракт і поповнив лави ЗСУ. В ході проведення бойових дій обірвалось молоде життя Максима.
Йому назавжди буде 18.
Таким юним, щасливим, усміхненим залишиться Максим у пам’яті тих, з ким перетиналися його життєві дороги.
На початку повномасштабного вторгнення чоловік пішов захищати Україну. До цього працював футбольним тренером в футбольному клубі «Поділля».
Воїн загинув 25 грудня 2022 року під містом Соледар.
Йому було лише 35.
Поховали Героя на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.
Чоловік повернувся з-за кордону, щоб захищати Україну. Загинув воїн 7 березня 2023 року на Бахмутському напрямку.
Тепер Віталію Альмізу назавжди 42.
Поховали Героя на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.
Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих Героїв. Вдячні нашим захисникам за мужність і відвагу, схиляємо у скорботі голови перед пам’яттю земляків! Слава Україні та її Героям!
Коментарі