29-річний хмельничанин Олег Геник — військовослужбовець 36 Подільського полку Національної гвардії України. У військо він пішов у 19 років. Спершу служив у лавах Збройних Сил України, згодом — у Національній гвардії. За роки служби виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках — зокрема Покровському та Костянтинівському.
Один із бойових виходів на Покровському напрямку Олег згадує особливо чітко. Позиції гвардійці зайняли напередодні, а вже наступного дня російські окупанти пішли в атаку.
— Ліг трохи перепочити в бліндажі, аж тут товариш будить і каже, що ззовні хтось є. Я знав, що там нікого не має бути. Росіянин стояв із гранатою і чекав, щоб хтось виглянув. Він закинув нам ту гранату, але не врахував, що нас прикривала стіна, — пригадує військовослужбовець.
Під час одного з наступних обстрілів Олег отримав першу контузію. Міна впала зовсім поруч — у кількох метрах від нього.
— За чотири метри від мене влучила міна. Не знаю, як не зачепило. Воронка була серйозна. Після цього почали працювати ворожі дрони — летіло все. Дрони «Молнії» залітали просто в будинок, — розповідає він.
Ситуація ставала дедалі складнішою, і група була змушена спуститися в підвал. Там окупанти намагалися знищити бійців за допомогою FPV-дронів.
— FPV-дрон чути акустично — він набирає розгін. Я одразу сказав усім приготуватись. Після першого вибуху завалило вхід. Вибратися було нереально. Другий FPV-дрон зробив прохід, через який ми змогли вибратися, — каже Олег Геник.
Нині військовослужбовець проходить реабілітацію та відновлюється після поранень. Його історія — про витримку, холодний розум у критичні секунди та справжнє бойове братерство. Саме такими щодня є воїни Національної гвардії України, які ціною власного здоров’я боронять незалежність і свободу нашої держави.
Коментарі