п'ятниця, 27 листопад 2020, 16:30
Люди і долі

Смотрицька ОТГ: чи має молодь перспективи розвитку і зростання в громаді

Смотрицька ОТГ: чи має молодь перспективи розвитку і зростання в громаді

Що ми знаємо про життя молоді за межами великих міст? Хто має на неї вплив і чи є сьогодні людина-взірець у суспільстві? Як сприяє вирішенню проблем молоді місцева влада та чи взагалі бачить ці проблеми?

Цього разу наш співрозмовник — Олег Борисюк: викладач, активіст, керівник гурту «Джура», творець Смотрицької школи бойового гопака та людина, на яку діти та підлітки із захопленням дивляться та до якої дослухаються. Кілька років Олег намагався творити молодіжну політику в Смотрицькій громаді та залучити до цього місцеву владу. Також став ініціатором створення Смотрицької об’єднаної територіальної громади. Про те, чим живе молодь в селах Смотрицької ОТГ, сприяння місцевої влади у вирішенні її проблем, та участь молоді у житті громади — читайте в нашому інтерв’ю.

— Ви багато і досить довгий час працюєте з дітьми та молоддю. Як все почалося?

Одинадцять років я викладав у Національному аерокосмічному університеті ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» економічні дисципліни. Це був один із найкращих періодів мого життя — робота зі студентами.

Тоді, з друзями відкрили Харківську обласну громадську організацію козацтва, яку згодом очолив. Почав готувати козаків, а це знання історії, народної медицини, економічної грамоти, щоб козак був розвинений не лише фізично, а вмів, наприклад, зареєструвати свою фірму, вести свій бізнес, щоб знав свою історію, бо без коріння не може бути і розвитку.

Завжди шукав шляхи подальшого розвитку організації і знайшов у бойовому гопаку. До речі, наштовхнув мене на це кліп Тартак «Наше літо», коли я побачив ці рухи — загорівся. Пройшов вишколи, отримав дозвіл на те, щоб тренувати від федерації і дітей, і молодь. Почав гуртувати навколо бажаючих, та навчати своїх козаків бойовому мистецтву – гопак. Долучалися люди, серед яких опинилася і частина моїх студентів. Ми дуже часто виступали: і показові виступи і вишколи. Зараз вони згадують і дякують, мовляв, що саме оце були їхні найкращі моменти і досвід.

А от така гурткова робота з дітьми завжди була, чомусь, надооцінена, на задвірках нашої держави. До того ж і фінансується дуже погано. І донині вся матеріальна база у моїх гуртках — за мій рахунок. Все — і рукавиці для боротьби, і луки, шаблі для виступу, тобто вся амуніція — все за мій кошт. Десь щось підкуповувалось самими гуртківцями, щось дарувалось моїми товаришами. Але, тим не менше, матеріальна база мабуть всієї позашкільної освіти тримається на таких ентузіастах.

— Як з часом змінилося молоде покоління українців і чи складніше стало працювати?

Наше дитинство було більш цікавішим, хоча ми не мали таких можливостей, як комп’ютери чи розвинуті технології. На відміну від сьогоднішніх дітей, ми самі себе розважали: кидались камінцями, стріляли з луків, робили рогатки, хтось навіть землянки копав, грали в піжмурки, козаки-розбійники. Дитинство було насичене! Я не заперечую, багато хуліганили, але були постійно в русі, розвивалися, як фізично, так і морально.

З дітьми, підлітками працювати складніше: у кожного свій характер, погляд. З ними важко, бо потрібно не просто сказати, що, от, це — не так, а й пояснити чому, показати як краще. Але з ними і цікавіше, тому що вони не заангажовані.

Натомість сповнені енергією молоді люди вже можуть продюсувати свої ідеї. І наша молодь інша, ніж навіть 5 років тому. Молоді люди стали свідоміші. Свій відбиток дали воєнні дії на Сході, Майдан розвинув патріотизм та волелюбність, згуртував. Молодь стала більш активнішою і важливо зараз не втратити нинішнє покоління, бо таке піднесення зараз іде на спад. Молодь потрібно направляти. І це має усвідомлювати влада як на рівні держави, так і на рівні громади.

— Чи усвідомлює держава свою роль і відповідальність у формуванні свідомості молодих людей?

Держава дійсно намагається брати участь в житті і формуванні молодого покоління, але …кадри вирішують все. Дуже багато залежить від чиновників на місцях, адже саме тут вагома кількість хороших моментів зводяться нанівець. Тому все тримається на ентузіастах, якщо говорити про патріотичне виховання. Місцева влада досить часто може посприяти розвиткові, не витрачаючи грошей. Навіть в тій самій Смотрицькій ОТГ, не витративши ні копійки можна зробити багато чого цікавого.

Якщо взяти нашого споконвічного ворога Росію, в них на кілька щаблів вище поставлене патріотичне виховання дітей та молоді, як фінансово, так й ідеологічно. На жаль, ми в цьому плані відстаємо.

— Ви були головою ініціативної групи зі створення Смотрицької об’єднаної територіальної громади. Яке Ваше відношення до реформи децентралізації зараз?

Я двояко ставлюсь до реформи децентралізації. Ідея класна — збільшуються можливості керування на місцях, бюджет. Але, як виявилося, важливо, хто прийшов до влади. Є громади, які максимально використовують можливості, а є такі,-де влада попіднімала собі великі зарплати і просто не цікавиться чим живе та ж сама молодь. І це досить прикро. Наприклад в нашій Смотрицькій ОТГ всі можливості для розвитку є, а молодь виховує вулиця. Дивує те, що після децентралізації люди в Смотрицькій громаді обрали ту ж голову, що на цій посаді вже вдруге, втретє, вчетверте. Ту, яка довела, що не зацікавлена в розвитку.

— Як живеться молоді у Смотрицькій громаді, які є перспективи для розвитку і зростання?

Я займався з дітьми і підлітками в Смотрицькій громаді чотири роки, завжди намагався співпрацювати з керівництвом: брав на себе організацію заходів, просував ідеї і готовий був надавати поради. Але змушений констатувати, що у нашій громаді молодь не має перспективи розвитку та зростання. Зараз в селах з’явилися бари. Там можна не тільки потанцювати, а й випити. Молодь захоплюється не розвитком, а алкоголем. Чому?

Немає молодіжного простору, хоча є будинок культури. Наразі діють карантинні обмеження, але й у звичайному режимі дискотеки бували не часто. Вечорів кіно взагалі немає. Мене це досить бентежить і навіть злить. Адже я пропонував владі, давайте організуємо: кожна школа має проектори і можна не купувати дорогоцінний екран — просто білі матерії для показів. Це вже крок, це вже щось. І таких прикладів за ці роки достатньо. Нічого, нічого не робиться.

Лише колись відбудеться дискотека і три-чотири свята від яких нікуди не дінешся — 9 травня, День Незалежності і 8 березня. Але навіть християнські організації змогли організувати собі свій фітнес-центр. Чому це не могла зробити громада?

Є в громаді гуртки. Наприклад, танцювальний гурток,-де керівник директор Будинку культури. Але, як і музичну школу відвідують гурток діти, школярі.

— Для невеликої громади у 6 тисяч населення Смотрицька ОТГ має досить пристойний бюджет у понад 40 млн грн. Які є в громаді програми підтримки молоді і наскільки якісно вони фінансуються?

Виділяються кошти на патріотичне виховання, на культуру та спорт. Куди йдуть ці кошти — я не знаю. Остання інформація, яка була — на 14 тисяч гривень закупили комп’ютери в районний воєнкомат. Яке відношення до зазначеного — невідомо.

— А якщо порівняти з іншими громадами?

У приклад своїй громаді я завжди ставлю Солобковецьку — це сільська громада. Там багато змагань, заходів, заохочують дітей.

А у нашій Смотрицькій ОТГ навіть біля школи немає майданчика. Звертався у фонди — відмовили. Запропонував зробити з людьми, тобто, самі б поварили, поставили звичайні турніки, а у відповідь — зріжемо. Чому ж ви зріжете? Бо немає сертифікатів. Все має бути сертифіковано. Отак-от. Ми б забрали молодь від пляшок, шкідливого способу життя, а шансу не дають.

— Яку альтернативу ви пропонували і які цікаві проекти для молоді, для громади вдалося реалізувати?

Свого часу довго вмовляв селищну раду, аби дали дозвіл провести захід «Школа лідера». Яка була мета: хотів знайти активістів, навчити їх, зробити молодіжну раду при ОТГ. Тільки коли переконалися, що проєкт не становить загрози місцевій владі, погодилися. Об’їздив всі села, що належать до Смотрицької громади, розклеїв оголошення. Очікував людей віком від 12 до 35 років, а прийшли діти 12-14 років. Складалося враження, що молоді це було не цікаво і мене це дуже вразило. Тим не менше, попросив присутніх написати «Що б я зробив/зробила, якби мав/мала необмежену владу». Був збентежений відповідями: одна дитина написала: «я б провів опалення в церкву, бо взимку стояти холодно». Про майданчики багато дітей писали, але, от тільки чомусь зараз, перед виборами, влада згадала про дитячі ініціативи і почала їх будувати.

Всі діти пройшли тренінг, що допоміг розкрити свої лідерські якості. А от щоб отримати доступ до молодіжної ради, потрібно було розробити і реалізувати реальний проєкт, який згуртував би людей, приніс користь мешканцям і громаді але потребував використання тільки власних сил. Звісно, що я підказував, як зробити краще, але всі проєкти діти реалізовували самі. Були серед проєктів і екологічні, з історичним підтекстом; хтось організував дискотеку для дітей, інші навіть для дорослих у стилі 90-х. Прийшов навіть староста села з дружиною, дорослі були приємно вражені. Головне, що діти це зробили і кожен з них зміг запалити своєю енергію якусь частину мешканців громади.

На останок усім вручили посвідчення, що вони пройшли школу лідера. Далі, як і обіцяв керівництву ОТГ, яке боялося, що виховую якусь конкуренцію їм, «передав» вихованців місцевій владі для реалізації подальших етапів школи вже у форматі молодіжної ради при ОТГ. Так, для ініціативної групи вони ще діти, але це вже початок. Саме таких направляй і всі б відчули підтримку і силу громади в майбутньому. Але, на жаль, місцева влада в реалізації цієї ініціативи ніяких кроків так і не зробила.

— Як варто звертати увагу молоді на щось важливе?

Підліткам та молоді можна вказати шлях. Я також був молодим, також намагався слідувати інтересам мого покоління, які не завжди були дружніми не тільки до оточуючих, але й до свого здоров’я. Та коли я приїхав на семінар з гопака — побачив, що є ще й інший шлях, інші люди, які мислять, як я, але для цього треба бути спортивним. Коли ж я зрозумів, що не можу пробігти якихось два кілометри, — це зовсім перевернуло моє світобачення. Я дуже вдячний гопакові, тому що, дійсно, не відомо, ким би я зараз був і чим би займався.

До чого я веду: не обов’язково це має бути гопак, але молодим людям варто показувати, що є інший шлях.

— Що Ви хотіли б побажати молоді та нашим читачам?

По-перше, постійно розвивайтеся! Не лінуйтеся. Читайте книжки. Це такий добрий наркотик: сторінка-друга і затягує. Молодь має більше часу, ніж дорослі. Користуйтеся.

По-друге, займайтеся спортом. Обов’язково. Я знаю людей, які жодного разу не підтягнуться. Зробіть це хоча б для того, щоб винести дружину з РАГСу, або принести потім їй мішок картоплі.

Любіть та поважайте своїх батьків, своїх предків: з дітьми, з якими я працюю, ми вивчаємо родовід. І любіть Україну!

Спілкувалася Валерія Горобець

 

Коментарі

Залишити коментар