Шістдесят днів під землею, під обстрілами, ворожими дронами. Кожен ранок міг стати останнім, а кожен вечір був маленькою перемогою. Два місяці тримали оборону на Донеччині хмельницькі гвардійці Дмитро, Денис та Олександр. Ворог намагався їх зламати, і підходив майже впритул, але українські оборонці вистояли. Щоденні штурми росіян і атаки дронів не допомогли окупантам.
— Ми зайшли на десять днів, а вийшли через два місяці. Було відчуття, що ми в облозі. Але здаватися навіть не думали, – розповідає гвардієць Денис.
Мінімум зручностей і максимум небезпеки. Тісний бліндаж і орда росіян навколо. Небагато людей змогли би витримали це. Але хмельницькі гвардійці змогли. Коли ворог почав активно штурмувати, позицію вже не можна було залишити: навколо кружляли ворожі дрони.
Трималися бійці, як могли. Боєприпаси, їжу й навіть паску з яйцями на Великдень їм скидали дронами. А одного ранку вони почули кроки біля бліндажа. Подумали, що це свої. Але щось не збіглося з паролем. І тоді зрозуміли: це – ворог.
— Їх було двоє. Одного ми сильно затрьохсотили, другий втік і потім потрапив у полон, – пригадує гвардієць Дмитро.
Полоненого взяли побратими з сусідньої позиції. Серед них – кулеметник Олександр на псевдо Коп.
— Він був поранений і сліпий. Ми просто кричали йому, куди йти. Стягнули в бліндаж, допитали, передали всі дані на командний пункт, – згадує гвардієць.
Коментарі