Під час чергового обміну полоненими, 6 травня, в Україну повернули 24-річного військового Віталія Тімощука з села Солобківці Хмельницького району. У російському полоні він пробув два з половиною роки. Потрапив туди під час виконання бойового завдання на Херсонщині.
Про це Суспільне розповіла його мати Анжела. «Я навіть не передчувала, що сина обміняють сьогодні. Перед цим казали, що буде обмін, так і не було. Не хотіла вкотре розчаруватися. Кожного разу чекала списки, і так важко було, коли в них не було Віталіка».
Про те, що син цього разу є в списках, каже, дізналася від знайомих. «Почали мені писати, дзвонити, кажуть: „Ти бачила, Віталіка обміняли?“. Я кажу: «Де, киньте мені ті списки». Спочатку не повірила, вирішила чекати офіційного підтвердження».
Згодом, розповідає, зателефонували з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та повідомили, що син в Україні. «Я навіть не дала їм договорити. Кажу: „Що, обміняли мого сина?“. Почала стрибати, плакати і кричати».
Потім відеозв’язком зателефонував син. «Привіт, мам». Я кажу: «Нарешті я тебе побачила, нарешті ти повернувся, я тебе дуже чекала». І почала плакати».
Два з половиною роки, що син був у російському полоні, Анжела Тімощук каже, робила все, щоб чим швидше визволити його звідти. «Я знала, що йому там доводиться переживати, хотіла, зупинити це. Син каже, що не радий, що повернувся з полону, бо там залишилися його бойові побратими. Каже, мав, як офіцер вийти звідти останнім».
Щоп’ятниці, розповіла, приїжджала на акції «Поверніть Героїв з полону» в Хмельницькому. Минулого літа їздила на Саміт миру до Швейцарії. «Боролася до останнього. Я заради дитини на все готова, навіть життя віддати. Я вже казала, що якби можна було помінятися, щоб я там була, а його додому, то пішла б на це. Це неможливо пояснити, така сила материнської любові».
Тепер Анжела Тімощук чекає на зустріч із сином.
Коментарі