четвер, 20 червень 2024, 06:25
Люди і долі

«Із кожним масованим обстрілом, перестаєш дивуватися жорстокості російських терористів» , - Дмитро Заруцький

«Із кожним масованим обстрілом, перестаєш дивуватися жорстокості російських терористів» , - Дмитро Заруцький

З першого дня повномасштабного вторгнення російські терористи не припиняли нищити українську інфраструктуру, наше життя, нищити живих та ненароджених. Зазнали ракетних атак життєво важливі об’єкти. Так сталося і 24 березня у Старокостянтинові. Уламки російських ракет влучили у нафтобазу. На допомогу старокостянтинівським колегами поїхав із командою Дмитро Заруцький – заступник начальника 37 Державної пожежно-рятувальної частини м. Хмельницький, — розповідають в Головному управлінні ДСНС у Хмельницькій області.

«Про війну я дізнався з ранкових новин. І лише після цього зателефонувала дружина, яка 24 лютого разом з дітьми була у батьків, і шокована розповіла: Україна у вогні», — пригадує день початку повномасштабного вторгнення росії на суверенну територію України Дмитро Заруцький, заступник начальника 37 Державної пожежно-рятувальної частини. За лічені хвилини Дмитро вже був у пожежній частині м. Хмельницький. Того дня чергування усіх рятувальників затягнулося на декілька діб. 

«Вже за метрів сто від пожежі відчувалася висока температура і чим ближче ми наближалися тим вищим ставав градус у повітрі. Одразу було прийнято рішення – відігнати техніку подалі від вогню та приступити до пінної атаки», — пригадує пекло нафтобази Дмитро.

Дмитро уособлення справжнього рятувальника – виважений, малоемоційний, з холодним розумом та витримкою духу описує події, від яких кров холоне в жилах звичайної людини.

«Коли побачив увесь масштаб пожежі на нафтобазі – це дуже нагадало, коли палала нафтобаза під Києвом. Тоді, здавалося, це була наймасштабніша пожежа такого рівня. Але з постійними масовими ракетними ударами по території нашої країни, після кожного ще страшнішого випадку влучання, і як наслідок – пожежі, все менше перестаєш дивуватися жорстокості та цинізму терористів росії», — каже Дмитро.

Дружина Дмитра – Олена, вже з першого дня повномасштабного вторгнення готувала себе морально до життя чоловіка на робочому місці, до загроз, які постануть перед ним. Донька нашого Героя – трирічна Мілана, татка-рятувальника називає «супергероєм» і не впізнала його, коли той вийшов до неї у бойовому одязі. Не впізнав героїчного татуся і дворічний син Данилко. Бо бачив татуся лише у звичайній формі. Поки малеча ще не розуміє, які загрози чатують на життя та здоров’я їхнього любого та найкращого супергероя-татуся. Як і мама вони щодня чекають його ввечері вдома з гостинцями і, на щастя, абсолютно не розуміють, що у країні йде страшна війна жорстокого боягуза-лиходія.

За мужність, виявлену під час ліквідації наслідків влучання ворожої ракети в об’єкт критичної інфраструктури Дмитра Заруцького нагородили відзнакою Державної служби України з надзвичайних ситуацій «За мужність в надзвичайній ситуації».

 

Коментарі

Залишити коментар