четвер, 18 жовтень 2018, 07:55
Конфлікти

Закони для “євробляхерів”: 4 кроки між бідністю та хитрістю

Закони для “євробляхерів”: 4 кроки між бідністю та хитрістю

Будь-який закон має працювати так: дотримуватись правил дешевше, ніж їх порушувати. Але в нашій країні ті, хто дотримуються закону, платять більше.

Минулого тижня акція» євробляхерів» у центрі Хмельницького пройшла непомітно як для жителів обласного центру, так, певно і для самих» євробляхерів». Лише поодинокі власники нерозмитнених автівок спілкувалися з представниками поліції. Вся активність перемістилася в центр Києва, адже очікувався «судний день» євроблях. Директор з економіко-політичних досліджень KSE та член редколегії VoxUkraine Ілона Сологуб пояснює, який зв’язок між бідністю та хитрістю та пропонує 4 кроки для вирішення проблеми єврономерів.

В суспільному обговоренні цієї проблеми лунали дві протилежні тези:

1) Ці люди порушили закон і мають за це відповісти – принаймні сплатити такі самі податки, як і ті, хто купив авто офіційно;

2) Через тривалий «захист вітчизняного виробника» правила ввезення вживаних авто до України занадто суворі, і більшість людей не може собі дозволити придбати машину з їх дотриманням.

Другий аргумент у різних варіаціях ми чуємо набагато частіше, ніж перший – видобування бурштину, вирубка карпатських лісів, виплати зарплат «у конвертах», пропозиції на кшталт «купуй українське» (законопроект №7206) і навіть відсутність ринку землі дуже часто виправдовуються бідністю та неконкурентоспроможністю українців та українських підприємств, які не мають інших джерел доходів, окрім контрабанди бурштину та лісу, не можуть сплачувати внески до Пенсійного фонду чи конкурувати з імпортом або ж не зможуть придбати землю навіть якщо матимуть змогу отримати на неї іпотеку.

Зазвичай не згадується, що значною мірою бідність – це наслідок недотримання законів, зокрема щодо прав власності, так само як висока смертність на дорогах – наслідок недотримання правил дорожнього руху, дефіцит кваліфікованої робочої сили – наслідок торгівлі дипломами, а плачевний стан української науки зумовлений можливістю купівлі дисертацій.

Іншими словами, жити «як у Європі» — це перш за все дотримуватися законів та взятих на себе зобов'язань. Це є передумовою інвестицій та зростання зарплат.

Тож що робити, щоб принаймні переважна більшість людей дотримувалася правил? (бо порушники будуть завжди). Загальна відповідь – дотримуватись правил має бути дешевше, ніж їх порушувати. Для цього:

1. Мета правил має бути зрозумілою та сприйнятою суспільством (наприклад, поліпшення екології чи здоров'я населення);

2. Правила не мають бути занадто суворими та

3. Органи влади повинні мати можливість (та бажання) забезпечити виконання правил усіма без винятків.

Легко побачити, що ці три пункти взаємопов'язані. Так, якщо правило сприймається суспільством як «природне», воно може виконуватись, навіть не будучи прописаним у законодавстві. Якщо органи влади мають достатній інструментарій з примусу, виконані будуть навіть найбільш «драконівські» правила. Натомість, суворі правила разом зі слабким їх виконанням призводять до повсюдної корупції, яку спостерігаємо в Україні. За такої ситуації ті, хто дотримуються правил, почуваються дурнями, які платять за «розумників», котрі знають, як правила обійти.

Якщо копнути глибше, побачимо, що за кожною надто суворою законодавчою нормою стоїть така група «розумників», які отримують зиск від перебування «понад правилом». Ця група протистоїть як лібералізації норми, так і її універсальному дотриманню. І якщо вона достатньо сильна – протистоїть успішно. Саме тому не вдалося, наприклад, легалізувати видобуток бурштину чи відкрити ринок землі. Саме тому зберігають свою владу різного роду монополісти та олігархи.

Власники машин з єврономерами – простіший випадок, оскільки ця група не має своїх впливових представників у владі. Тому є надія, що в цьому випадку буде знайдено компроміс та створено прецедент переходу від вибіркового дотримання правил до їх лібералізації та універсального дотримання.

В загальному вигляді рецепт такого переходу простий:

1) унеможливити подібні порушення в майбутньому (для цього потрібна співпраця правоохоронних та фіскальних органів між собою та з колегами з інших країн);

2) спростити правила — так, щоб виконувати їх було дешевше, ніж порушувати (наприклад, знизити мита на вживані авто, що вже було прийнято у першому читанні);

3) дати порушникам певний строк на те, щоб ліквідувати порушення (наприклад, перереєструвати авто в Україні та сплатити нові, зниженні, мита);

4) після закінчення цього строку карати усіх порушників без винятків.

При цьому, звісно, не будуть повністю задоволені ані власники» євроблях», які не хотіли б платити мита та інші податки взагалі, ані ті, хто придбав авто з повною сплатою податків. Скоріше за все, вони вважатимуть компроміс несправедливим. Але загалом суспільство виграє від установлення більш ліберальних, але універсальних правил. Оскільки майбутня справедливість важливіша за «відновлення справедливості».

VoxConnector, спеціально для АКТУАЛЬНО

Коментарі

Залишити коментар