Три місяці тримав оборону під Покровськом, пережив артилерійський обстріл, але не зупинив роботу свого розрахунку. Ворог намагався будь-що прорвати оборону, але українські захисники вистояли. І чимала заслуга в цьому гвардійського мінометника з Нетішина на псевдо Гор.
До повномасштабного вторгнення чоловік служив в Нетішині і охороняв стратегічні об’єкти. Був підготовлений у стрілецькій справі, але з початком повномасштабного вторгнення швидко опанував і мінометну справу.
24 лютого він разом із побратимами планово заступив у варту, і вже за лічені години країна опинилася у стані війни. Першими діями було переведення частини в бойову готовність та посилення охорони, а далі нове навчання, нові завдання.
Основна зброя, з якою він працював на фронті – 82-міліметровий міномет КБА-48. З нього стріляли часто і багато, подекуди до півтори сотні мін на добу. Це був напружений і відповідальний відрізок фронту,-де мінометники постійно підтримували дії піхоти. Як каже сам військовий, міномет – це зброя, яка дозволяє вражати цілі, недоступні для інших видів озброєння: ворожу піхоту в окопах, бліндажах, складках місцевості. Але така ефективність має і свою ціну: мінометники стають одними з перших ціллю для противника. За кожним пострілом може прилетіти у відповідь, і часто майже одразу.
Одного разу, коли його розрахунок на мить відійшов, а сам Гор повертався з мінами, туди прилетів російський снаряд. Вихідного пострілу навіть не було чути, лише різкий свист і вибух, після якого від будівлі залишилася лише частина. За словами гвардійця, це могла бути як самохідна артилерійська установка, так і танк. На щастя, тоді ніхто з людей не постраждав. Але міномет був знищений.
Проте й це не зупинило роботу. Нову зброю встановили вже за чотири години, і розрахунок повернувся до виконання бойових завдань.
— Піхота не може чекати, – пояснює Гор просто, без пафосу.
Сьогодні Гор служить у Нетішині. Тут він разом з побратимами тренується і вдосконалює навички. Він каже, що реальна війна дуже відрізняється від теорії: багато рішень доводиться ухвалювати миттєво, вигадуючи на ходу, адже ворог постійно змінює тактику.
— Якщо буде команда знову вирушити в зону бойових дій, ми готові, – впевнено і спокійно стверджує мужній гвардієць. І це не просто слова – це позиція воїна.
Коментарі