субота, 24 лютий 2024, 01:34
Люди і долі

Безліч замінованих іграшок: про емоції від побаченого на деокупованих територіях розповів сапер з Хмельниччини

Безліч замінованих іграшок: про емоції від побаченого на деокупованих територіях розповів сапер з Хмельниччини

Там,-де заборонено ступати простим людям, ступають – сапери. Залізна витримка, гострий розум, впевненість і страх, який є абсолютно у всіх людей. У саперів страх особливий – страх помилитися, пропустити важливе, підставити колег… Особлива справа – для особливих людей. Найтихіше військо ДСНС – це сапери. Військо без зброї. Вони з перших днів деокупації української землі від ворога, другими після військових, ступають на випалену землю. Саме від їхньої професійності залежить життя у містах та селах, які окупанти зрівняли з землею. І саме сапери дадуть тверду відповідь на майбутні запитання: чи зможуть тут знову бігати діти, чи безпечно буде пересуватися вільно на вільній українській території?

Сержанту служби цивільного захисту сапер Групи піротехнічних робіт Аварійно-рятувального призначення Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області Владиславу Кваші лише 22 роки. Вже рік, як він обрав для себе фах сапера. І попри молодий вік бачив наслідки війни, яка увірвалася до мирних міст та сіл та знищила людські життя.

Саперів з Хмельниччини особливо вразила розруха в українських містах. Знищено все, що раніше забезпечувало нормальне людське життя. І заміноване все.

«Коли бачиш зруйноване до попелу людське майно та інфраструктуру, то очевидно, що ворог цілився навмисно у житлові квартали. Для окупантів немає нічого святого, немає моральних цінностей, – розповідає про емоції від побаченого Владислав Кваша. – Та найнестерпніше бачити заміновані дитячі іграшки, а таких на деокупованих територіях безліч».

Сапери розповідають, що деякі вибухонебезпечні предмети, до моменту розмінування на деокупованих територіях, бачили лише на сторінках навчальних підручників. Ніколи не сподівалися, що на українській землі доведеться зустріти стільки боєприпасів нового зразка. Олег розповів, що, до прикладу, такою вибухівкою як «пелюстка» всіяні зелені зони Ізюма. Міна такого ж кольору як трава, майже не помітна, але не менш небезпечна. З такими знахідками потрібно бути особливо уважними і помітити її може пильне око сапера. Роботи з розмінування території України після бойових дій – на роки.

«Касетна міна – заборонена Женевською конвенцією. Це вибухівка масового ураження та не контрольована. Проте вона активно використовується окупантами, – розповідає сапер тримаючи у руках знешкоджену касетну міну, яку привіз з Харківщини до навчального класу Аварійно-рятувального загону. – Розмінування українських міст, сіл, полів, лісосмуг, доріг – це робота на кілька десятків років. Це ще доведеться працювати і працювати…».

 

Коментарі

Залишити коментар