субота, 5 грудень 2020, 08:23
Ваші права

Про дотримання законності, прав людини та Верховенства права у Полонській ОТГ

Про дотримання законності, прав людини та Верховенства права у Полонській ОТГ

До редакції АКТУАЛЬНО надійшов лист від Олексія Михайловича, жителя села Новоселиця Полонської об‘єднаної територіальної громади. Висвітлюючи процеси децентралізації та діяльність органів місцевого самоврядування Полонської ОТГ не могли обійти стороною та залишити без уваги цього листа. Саме у цьому листі можна побачити реальне ставлення сьогоднішньої влади до потреб простих людей.

«Звільнилось біля моєї хати в с. Новоселиця Полонського району Хмельницької області дві земельні ділянки розміром приблизно 7 та 18 соток. Під самими вікнами. Попередня користувачка, старенька бабуся, виїхала в іншу область до сина та там і померла. Оскільки є ті ділянки об’єктами комунальної власності та примикають прямісінько до мого подвір’я, вирішив я попросити Полонську міську раду ОТГ виділити мені їх у приватну власність.

Законом це не заборонено, стаття 121 Земельного кодексу України зазначає, що кожен громадянин України має право на безоплатну передачу йому земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства до 2 гектарів.

В грудні 2016 року написав заяву, додав до неї графічні матеріали та й заніс до міської ради. За законом такі заяви повинні розглядатися протягом місяця. Після цього повинні дати дозвіл на розроблення земельної документації, або відмовити на законних підставах, які чітко перераховані у статті 118 того ж Земельного кодексу.

Проходить місяць – нічого не відбувається. Проходить другий. Нарешті міська рада прийняла рішення, яким відмовила мені у виділенні земельних ділянок, пояснивши, що земля комунальна, але попередня користувачка залишила заповіт, яким заповіла цю землю моєму сусідові.

Що за маячня? Відкриваю Земельний кодекс і читаю частину 3 статті 102-1, а там написано, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, тобто цю землю не можна передати в спадщину.

Пишу в міськраду, панове, ви там нічого не наплутали? Відповідають, що ні. Але з листа я зрозумів наступне: буде так, як ми вирішили, тому землі тобі не бачити. Як пізніше з’ясувалося, секретар Новоселицької сільської ради в 2013 році (рік від’їзду бабусі) Рибій Світлана Сергіївна (яка нині є старостою села і одночасно членом виконкому міськради) обманним шляхом посвідчила заповіт на користь свого родича, мого сусіда.

Образився я на таке рішення міської ради та й подав позов до суду з проханням визнати це рішення незаконним та нечинним, скасувати його та зобов’язати міську раду прийняти нове рішення, законне. Суд мої вимоги задовольнив, визнав рішення міської ради незаконним та скасував його і зобов’язав міську раду розглянути мою заяву повторно.

Став чекати чергової сесії міськради, яка відбулася в серпні 2017 року. А на тій сесії знову було прийнято рішення відмовити мені у виділенні земельних ділянок і знову з підстав, законом не передбачених. Довелося мені знову подати судовий позов з проханням скасувати рішення міської ради. Суд скасував і це рішення міської ради, визнавши його незаконним.

Вже не так радісно я чекав наступної чергової сесії міської ради. Але нашого голову ОТГ Скримського Ф. Ф., працівників виконкому та депутатів якимись там судовими рішеннями не візьмеш!!!

Наплювавши на всі закони, Полонська міська рада 25 жовтня 2017 року, втретє прийняла протизаконне рішення і відмовила мені у виділенні земельних ділянок.

Далі моя розповідь, можливо, буде не дуже цікава, але знову був суд, який я виграв, був апеляційний суд, який підтвердив незаконність дій міської ради, був Верховний Суд, який повернув справу на новий розгляд до суду першої інстанції, і він, цей самий суд першої інстанції, знову визнав дії Полонської міської ради незаконними. Другий раз відбувся апеляційний суд, який теж визнав незаконність дій міської ради щодо відмови у виділенні мені земельних ділянок. І тягнеться ця катавасія вже четвертий рік.

Далі цікавіше. Ще в 2017 році почав я писати скарги на незаконні дії Полонської міської ради, розсудивши, що якщо судами дії міськради визнаються протиправними, то правоохоронні органи зобов’язані притягнути винних в порушенні моїх прав до відповідальності.

Скарги на порушення законодавства Полонською міською радою мною надсилались до Полонського відділення поліції, до Полонського відділу прокуратури, до обласної прокуратури, до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, двічі до Адміністрації Президента України Порошенка П. О., при чому один раз я їздив туди особисто, Генеральної прокуратури України під керівництвом Луценка Ю. В.

Що стосується органів державної влади та правоохоронних органів, вказаних мною вище, то всі вони обмежились формальними відписками на мою адресу і рекомендаціями…звертатися до суду (!!!), що мене найбільше розвеселило.

3 червня, довелося мені побувати і на особистому прийомі у голови Полонської районної державної адміністрації Мороза А. В. Анатолій Васильович відразу мене попередив, що ця справа до його компетенції не відноситься, але пообіцяв посприяти вирішенню моєї проблеми. Мабуть, не вийшло.

А я четвертий рік гублюся в здогадах – до чиєї же ж компетенції відносяться справи подібного роду? І все більше переконуюсь, що це, мабуть, таємниця із таємниць у нашій країні, бо простий люд не знає на це запитання відповіді, а органи влади та ті, хто знає – мовчать, не хочуть говорити, або обманюють.

Мені вже дуже незручно нагадувати про свої проблеми важливим чинам у високих кабінетах, які, безсумнівно, зайняті більш терміновими і невідкладними справами, ніж забезпечення прав простої рядової людини. А ще я згораю від сорому за те, що не маю можливості працювати та сплачувати податки у бюджет, з якого виплачується зарплата чиновникам, держслужбовцям та правоохоронцям. Погано сплю і часто бачу кошмарні сни, що раптом в бюджеті не вистачить грошей на зарплату якомусь Скримському Ф. Ф. або Рибій С.С. Адже службовці держави та місцевого самоврядування безпосередньо не виробляють матеріальних благ, тому їх утримання покладається на суспільство, тобто на платників податків.

А ось ще один дуже смішний випадок. В березні минулого року моя донька подала заяву до міськради про виділення земельної ділянки в с. Новоселиця. Земля також є комунальною власністю і підстав для відмови щодо виділення цієї ділянки у міськради не було. Однак, міськрада відмовила. Відчувається хватка «залізного Франца». Мабуть, моє прізвище діє на Скримського як червона ганчірка на бика.

Нічого не вдієш, звернулися до суду. Суд, звичайно, рішення міськради визнав протиправним і скасував і зобов’язав розглянути заяву повторно. А тим часом ми подали заяву про скоєння посадовими особами міськради кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 (Самоправство) Кримінального кодексу України до Полонської поліції. Полонська поліція, звичайно, нам сказала, що нема коли нам займатися всякою нісенітницею. Треба віддати належне Полонському суду – він своєю ухвалою зобов’язав поліцію зареєструвати злочин і провести розслідування. Але наша поліція завжди вірна собі. З моменту реєстрації злочину минуло вже більше п’яти місяців, але повідомлення про це ми досі не отримали і не знаємо навіть прізвища слідчого, не кажучи вже про проведення допитів, виїмку документів та інших слідчих дій.

А далі ще цікавіше. Полонська міська рада люб’язно погодилась виконати рішення суду і розглянути заяву повторно. Як вважаєте, яке рішення вона прийняла? Правильно, таке саме, не передбачене законом! Щодо рішення, то воно, звичайно, було скасоване судом як протиправне. Вдруге. А скільки ще попереду- одному Богу відомо.

Ось так, панове. Як виявляється, закони, Конституція, права людини, верховенство закону – все це в нашій громаді пусті слова, пшик, нічого не значущі словосполучення.

До речі, Рибій Світлана Сергіївна, (яка нині є старостою села і одночасно членом виконкому міськради), на 74-й сесії міськради 12.07.2019 р. отримала дозвіл на виготовлення документів на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Новоселиця на вул. Юзькова – 20 соток, на вул. Зелена – 10 соток, адже нелегка і небезпечна робота завжди потребує додаткового стимулювання.

Шановні мешканці Полонської ОТГ! 

Ми живемо в часи, коли держава не хоче захищати права рядових громадян від свавілля органів місцевого самоврядування, намагаючись лише здерти побільше податків та інших платежів з населення країни, тому хочу закликати всіх, хто зазнав невдачі при спробі отримати земельну ділянку — не опускайте руки, домагайтеся свого. У більшості випадків Полонська міськрада відмовляє вам у виділенні земельних ділянок НЕЗАКОННО. Так, суд — справа клопітка і витратна. Але, якщо закон на вашому боці, суд поверне вам гроші, витрачені на сплату судового збору, витрати на правову допомогу, стягнувши їх з міської ради. Мені через це вже довелося пройти. А згодом і отримаєте землю. Скримський завтра кане в небуття зі своїми поплічниками і буде вирощувати курей, а земля залишиться вашою власністю і зможе прогодувати в найважчий час, тим більше, він, здається, вже настає. Пропоную тим громадянам, хто вже виграв суди, але земельні ділянки ще не отримав, об’єднатися і боротися за свої права разом. Поодинці ми мало чого зможемо досягти. Ми будемо тільки обурюватися тим, що депутати і чиновники отримують землю, а вони будуть сміятися нам в обличчя і говорити «йдіть до суду, але там ви нічого не доб’єтеся», або «буде так, як я схочу», як говорив мені Скримський.

Незабаром відбудуться вибори до місцевих органів влади. За кого голосувати — особиста справа кожного з нас. Але дуже хочеться вірити, що в органи влади не потраплять ті, хто останні п’ять років нас обкрадав, а часто і відкрито грабував, збагачувався, отримуючи землі громади у власність, обманював, нехтував законами, з глузуванням насміхався над нами, вважаючи себе нашими господарями».

Олексій Михайлович, житель с. Новоселиця Полонського району

Коментарі

Залишити коментар