Війна щодня перевіряє на міцність – під обстрілами, у зруйнованих містах, серед втрат і постійної небезпеки. Саме там формуються історії людей, які тримають оборону країни не лише зброєю, а й силою духу. Одна з таких історій – бойовий шлях офіцера 36 Подільського полку Національної гвардії України Іллі Косіка.
Під час зачистки одного з населених пунктів на Донеччині гвардійці вступили у стрілецький бій з російськими окупантами. У результаті один із противників здався в полон, решта були ліквідовані. Сам офіцер пройшов кілька місяців боїв на передовій, пережив постійні обстріли, поранення та втрату побратима. За мужність і успішне виконання бойових завдань Ілля Косік був нагороджений почесною відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест».
34-річний офіцер Національної гвардії України Ілля Косік із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист держави. Службу розпочинав солдатом, згодом став головним сержантом взводу, а пізніше отримав офіцерське звання та очолив підрозділ.
Взимку 2024 року гвардієць вирушив на своє перше бойове завдання на схід.
— Коли ми туди приїхали, вразило побачене: зруйновані будинки, понівечені вулиці та населені пункти,-де не залишилося живого місця, – згадує він.
Перший вихід на позиції відбувся напередодні Нового року. Святкового настрою тоді не було – лише завдання, відповідальність за побратимів і постійна загроза ворожих ударів. Від мінометних обстрілів та скидів із дронів військові ховалися у звичайному льосі,-де колись місцеві мешканці зберігали продукти.
Одним із найскладніших епізодів стала зачистка населеного пункту. Невеликий підрозділ нацгвардійців отримав завдання перевірити район,-де міг перебувати противник. Під час виконання завдання вони натрапили на окупантів, які переховувалися у підвалі.
— Зав’язався стрілецький бій, вогонь вівся з обох боків. Згодом нам вдалося встановити контакт і запропонувати скласти зброю. Один із противників вирішив здатися і вийшов до нас. Решта відмовилися й продовжили бій, тому довелося їх знешкодити, – розповідає Ілля.
Після виконання завдання підрозділ повернувся на позиції. Втім, противник уже мав інформацію про їхнє місцеперебування, тож обстріли не припинялися. За кілька днів під час виходу з позицій група потрапила під мінометний вогонь. Один із побратимів Іллі загинув. Сам офіцер та ще один військовослужбовець отримали поранення. До точки евакуації вони діставалися майже добу.
Попри пережите, Ілля Косік говорить про війну стримано, без зайвих емоцій. Каже, вистояти допомагали думки про найрідніших – дружину та шестирічну доньку, які чекали вдома.
Це історія офіцера, для якого війна стала щоденною роботою і випробуванням на межі можливого – як і для тисяч українських захисників, які тримають стрій.
Коментарі