вівторок, 21 травень 2024, 00:47
Новини

300 днів допомоги, згуртованості і опіки, - Чорноострівська громада

300 днів допомоги, згуртованості і опіки, - Чорноострівська громада

Ще 23 лютого, кожний зі своїми турботами біг з роботи додому, поспішав в садочки за дітьми, планував зустріч з друзями, а на ранок війна… Тисячі запитань розривали голови. Що робити? Куди бігти? Їхати, вивозити дітей? На очільників громад було додаткове навантаження, бо ж вони мусили увімкнути холодний розум, відкинути емоції і прийняти те, що крім родини ще є громада. Селищний голова Чорноострівської селищної ради, яка є членом Асоціації міст України в Хмельницькій області, Михайло Дзісь розповів про те, як громада згуртувалася у перші дні повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну і про добрі справи, що продовжують робити для вимушених переселенців та наших захисників сьогодні.

«Паніки не було. Мали чітке розуміння, що потрібно допомогти 12 000 жителів нашої громади. Достатньо було зайти в селищну раду і усе ставало на свої місця – люди та підприємці приносили продукти харчування, організували зустріч переселенців, вирішували питання допомоги військовим, дбали про безперебійну робота комунальних закладів громади, шкіл, садочків і так далі», — пригадує очільник громади

Додає, що у перші ж дні була організована робота місцевого Штабу і чітко розподілені обов’язки серед працівників. Усі згуртувались та працювали на одному подиху тоді і продовжують так робити і сьогодні.

Приємно, що не залишились осторонь і підприємці громади, які за декілька днів привезли допомогу. Жодний не відмовив, наголосив Михайло Дзісь.

«Звернулись і до жителів в групі Viber, яка активна в громаді, за допомогою. Люди везли картоплю, консервацію, олію, смалець, крупи, сало, випрані та випрасувані речі. Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послух) став центром залучення, обліку та розподілу залученого вантажу. Поки одні підприємці везли зерно, інші забирали та перемелювали його в борошно. Робочі кабінети селищної ради перелаштовувались на склади сортування продукції. Все це, в першу чергу, ще в перші дні, ми завозили в м. Старокостянтинів, в м. Шепетівку для забезпечення ЗСУ», — ділиться деталями селищний голова.

Старости населених пунктів громади за два-три дні винайшли будинки, в які поселились вимушені переселенці, що втікали від бойових дій. А поруч, в клубах і школах кипіла робота із виготовлення маскувальних сіток, консервації тушонок, ліпки вареників, приготування голубців, енергетичних батончиків, випікання пиріжків та солодощів для захисників та ВПО.

За зібрані працівниками селищної ради кошти придбано не один бронежилет для жителів громади, які були призвані до лав ЗСУ. Депутатами закуплені 6 твердопаливних печей для військових, що перебувають у зоні бойових дій.

«Усі наші намагання допомогти не пройшли дарма. Про наші добрі справи дізналися працівники телеканалів загальнонаціональних та місцевих ЗМІ, які приїжджали і висвітлювали потужну волонтерську роботу громади», — додав Михайло Дзісь.

Лише за перший місяць повномасштабної війни в громаду прибуло більше тисячі переселенців. Їхали у Чорноострівську громаду, бо близько до обласного центру. А ще тому, що їм телефонували родичі і казали, що тут допомагають усім.

Також повідомив, що в Чорноострівському професійному аграрному ліцеї проживало майже 80 осіб, яким вдалось встановити 2 пральні та сушильні машини. Всі, до одної сім’ї переселенців, забезпечені дровами для опалювання оселі. Тих, які мають невиліковні хвороби поставили на облік до КНП «Чорноострівська лікарня Чорноострівської селищної ради».

«Так, ми переживали за все і шукали будь-які можливості допомогти. На сьогодні ми працюємо майже з 10 благодійними фондами і продовжуємо пошуки партнерів. Наші ВПО мають засоби гігієни, продуктові набори, одяг і білизну, ковдри, посуд та інше необхідне для нормального життя», — зазначив очільник громади.

Паралельно працювали заклади культури. Щоденно, не зважаючи на настрій чи погодні умови, дітки, спочатку з сімей ВПО, а потім і діти Чорноострівської громади бігли до бібліотеки на різноманітні заходи – малювати, виготовляти вироби з мила, пекти печиво, грати цікаві ігри, конкурси, виготовляли і подарунки воїнам ЗСУ.

«Тут же працювали шкільні психологи, допомагаючи діткам, які бачили своїми оченятами зруйновані будинки, сльози та крики людей, вій сирен, обстріли… І тут нам допомагали благодійні фонди. Їх психологи, по черзі, координуючи з працівниками бібліотеки, їхали допомагати, заспокоювали та розважати діток», — розповів селищний голова.

Наближався навчальний рік, а війна не стихала. І у громаді почали шукати можливості для того, щоб розпочати навчання і, головне — аби воно було безпечним та комфортним для діток.

«За місяць у селищній раді винайшли можливості облаштувати найпростіші укриття для освітянських закладів. З 10 шкіл громади 8 отримали дозвіл від комісії при обласній військовій адміністрації на роботу в режимі офлайн. Майже 35% батьків погодились написати заяву на відвідування шкіл в очній формі навчання. Але 1 вересня все змінилось. Побачивши один одного, всі учні прийшли до школи, і почали щоденно її відвідувати», — зазначив Михайло Дзісь.

Розповів, що у деяких закладах Чорноострівської громади скоригували навчання застосовуючи дві зміни, щоб кількість учнів відповідала вимогам безпеки. З чотирьох садочків наразі працює три. Уже виготовлено проект та знайдена можливість для відвідування дітками садочка «Сонечко», що у селі Грузевиця.

«Щодня обставини вносять корективи у наше життя. Байдужі люди, за будь-яких умов, залишаються байдужими. Щасливі ж шукають усі можливі варіанти, щоб залишатися щасливими. Жителі Чорноострівської громади щасливі тим, що не стоять осторонь, а навпаки — об’єднавшись усі разом наближаємо нашу Перемогу! Віримо, вона не за горами», — підсумував голова громади.

Коментарі

Залишити коментар