При обговоренні проблем бізнесу в публічній площині найчастіше чути невдоволення частотою змін податкового законодавства, зарегульованістю його ведення, браком фінансової підтримки на державному та місцевому рівні, відсутністю в країні органу, який би формував умови і відповідав би за розвиток малого бізнесу. Крім цих проблем часто виникають інші загрози, зокрема зумовлені бажанням великого бізнесу перекласти власні прорахунки на малий чи прагнення додаткових прибутків збільшенням вартості товарів і послуг, якими користуються представники малого бізнесу.
Як не дивно, але ті державні інституції, які мали б стримувати необґрунтовані бажання великого бізнесу, часто залишаються аморфними, наче відпускають ситуацію в вільне плавання: подивимось, мовляв, що вийде. А виходить необхідність змінювати раніше прийняті нормативні документи і змінювати правила гри.
Прикладом недолугого, на мою думку, рішення є вимога НКРЕКП (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) облаштовувати засобами дистанційної передачі даних комерційні вузли обліку природного газу (крім тих, які використовуються в побуті) з обсягом споживання до десяти тисяч кубометрів.
В Кодексі газорозподільних систем (ГРМ), затвердженому постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2494, (пункт 1 глави 3 розділу Х) обґрунтовано вимогу: оператори газорозподільчих систем та їхні суміжні суб’єкти ринку газу, зокрема споживачі, повинні облаштовувати комерційні вузли обліку природного газу засобами дистанційної передачі даних. Однак вимога в пункті 4 постанови визначає, що обов’язок облаштування комерційних вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних покладається на власників цих вузлів обліку (крім вузлів, які використовуються в побуті).
Також Кодексом ГРМ передбачено, що побутовий споживач – це фізична особа, яка купує природний газ з метою використання для власних побутових потреб: на приготування їжі, на підігрів води й опалення своїх житлових приміщень. Побутовий споживач не використовує газу на професійну чи комерційну діяльність (пункт 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ).
Таким чином, зобов’язання встановлювати засоби дистанційної передачі даних поширюється на всіх юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб без статусу фізичної особи-підприємця, які використовують природний газ для професійної, комерційної діяльності. Під це зобов’язання підпадають побутові споживачі, які використовують понад 0,01 мільйона кубічних метрів газу за місяць.
Позаяк вузол обліку організований в точці комерційного обліку природного газу відповідно до вимог Кодексу при визначенні обсягу передачі та розподілу (споживання/постачання) (пункт 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРМ), то відносити засіб обліку до комерційного вузла обліку можна лише за умови підтвердження його визначення в договорі на розподіл природного газу та наявними технічними характеристиками комерційного вузла обліку природного газу. Їх визначено главою 2 розділу X Кодексу ГРМ.
На разі надходять листи з вимогою облаштувати вузли обліку природного газу засобами дистанційної передачі даних (модемом). Адресати – юридичні особи та фізособи-підприємці, фізичні особи без статусу підприємця, які використовують природний газ для професійної діяльності, споживаючи по 1 – 2 тисячі кубічних метрів на рік (обліковується через газові лічильники).
Виконуючи цю вимогу, суб’єкт малого бізнесу мусить замовити проектну документацію, закупити сам модем, забезпечити його встановлення, прийняття в експлуатацію. Загальна вартість витрат – понад двадцять тисяч гривень. Це дорожче, ніж вартість спожитого за рік природного газу. І в разі необлаштування вузла обліку природного газу засобом дистанційної передачі даних, газопостачання може буде припинено вже з червня цього року. Отож, це питання потребує негайного врегулювання.
Для розуміння ситуації наведу приклад з діяльності підприємця зі Старосинявського району, який утримує заклад громадського харчування в селі. Високий тариф на газ спонукав його відмовитися від його використання для опалення, залишив газову плиту для приготування страв. Вимога облаштувати вузол обліку природного газу засобом дистанційної передачі даних (попередня вартість – 24 тисячі гривень за виготовлення проекту, придбання приладу, його встановлення і прийняття в експлуатацію) змушують його закривати бізнес. Він думає виїжджати на «труставки» в Польщу.
Черговий платник 819 гривень єдиного соціального внеску як мінімум втрачає таку можливість і їде за кордон! Хто від цього виграв? Пенсійний Фонд України точно програв.
І такі рішення приймають менеджери НКРЕКП з зарплатами в десятки тисяч гривень і яких ще звільняють від сплати єдиного соціального внеску (з перевищення 55,8 тисячі гривень). Аналогічну ситуацію породжують лобісти впровадження касових апаратів. Вони стримують прийняття в другому читанні законопроекту про можливість використання доступних сучасних інформаційних систем при обліку реалізації товарів і послуг. Воно здешевило б і спростило ведення бізнесу, а для держави і споживача забезпечило б ефективний контроль.
Добре, що при впровадженні змін усвідомлюється необхідність коригування відповідно до реалій. Але ж такі от рішення ще при обговоренні в кабінетах чиновників повинні викликати як мінімум сумнів.
«Обласна ліга орендодавців, підприємців і роботодавців Хмельниччини» направила в НКРЕКП звернення з описом таких наслідків її рішення. Ми вимагаємо дослухатися та внести вкрай необхідні зміни до постанови НКРЕКП № 2494. Підприємці-роботодавці малого і середнього бізнесу пропонують встановити нижню межу споживання природного газу (пропозиція – дві тисячі кубометрів), за умови перевищення якої в споживача виникало б зобов’язання облаштувати вузол обліку природного газу засобами дистанційної передачі даних. Тільки тоді виникала б економічна доцільність встановлення засобів дистанційної передачі даних. Це б послабило й соціальну напругу насамперед серед чисельних представників малого бізнесу.
Ростислав Семків, президент «Обласної ліги орендодавців, підприємців і роботодавців Хмельниччини»
Коментарі